В'їжджає цар в Єрусалим,
Не на коні, не на верблюді…
Ще не волають: «Розіпни!!!» —
Одежу розстеляють люди
Та гілля пальмові несуть,
І хоч не розуміють суть —
Взивають з трепетом: «Осанна!
Благословен грядущий Цар наш!...»
Та на Голгофу — Його путь…
Він знає, що скінчились дні!
Тут царювати Він не буде…
Він вознесеться від землі
Розп’ятим, щоб здійснилось чудо…
«Спаси Себе, якщо Ти — Син!» —
Гукає натовп знавісніло…
У темряві — Єрусалим,
А на хресті — розбите тіло…
Стікає по краплині кров…
Він дихати не може вільно…
Це Божа явлена Любов
За нас страждає добровільно!!!
Яка ж то біль! Яка ганьба…
Розп’ятий Він поміж злодіїв…
І кожен подих — боротьба!
«Прости — не відають, що діють!»
Кров Агнця кличе до людей!
Вона вже зібрана у Чашу…
Чи косяки своїх дверей
Ти кров’ю Господа помажеш?!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
